Все, що треба знати про книжки-картинки (частина 1)
Єфремова Анастасія
06.02.2017
Світові видавничі тенденції останніх років в галузі дитячої літератури чітко засвідчують популярність і попит книжок-картинок серед читачів. Видання такого формату давно отримали своє визнання закордоном, про що не в останню чергу свідчать численні дослідження західних літературознавців. В Україні, однак, ця ніша тривалий час залишалася поза увагою як авторів, видавців, критиків, так і читачів. Більшість, з огляду на малий обсяг тексту в книжках-картинках, серйозно недооцінює їхні можливості в процесі навчання і розвитку дитини. Крім того, такі книжки, особливо книжки-картинки без слів, потребують певних знань, щодо того, як їх читати і як обговорювати з дітьми. Щоб краще зрозуміти цей нетрадиційний для українців книжковий формат, пропоную заглибитися в історію ілюстрованих книжок для дітей і відшукати витоки книжки-картинки у творчості чеського теолога, «мами» Кролика Пітера і «батька» дикунських диковиськ.
Про термін
Початково поняття «книжка-картинка» використовували на означення будь-якої книжки з ілюстраціями. З часом термін зазнав трансформацій, і сьогодні під книжкою-картинкою (англ. picture book) розуміють значно вужчий сегмент книжкової продукції, а саме дитячі видання різних літературних жанрів, що розраховані як на дітей, які ще не вміють читати або лише вчаться, так і для самостійного читання, і характеризуються тісним взаємозв’язком тексту та ілюстрацій.
Інакше кажучи, це книжки, де зображальний ряд є рівноцінним і рівнозначним, а головне – невіддільним від тексту. У «правильній» книжці-картинці текст та ілюстрації взаємодоповнюють та поглиблюють зміст історії та емоційний вплив на читача. Реципієнт при цьому виступає інтерпретатором не лише вербальної інформації, але й візуальної. Фактично, книжка-картинка – це видання, де слова переходять (а може, частково поступаються) у зображення, а разом – у мистецтво. І саме воно – мистецтво – універсальною мовою зі сторінок книжки говорить до свого читача. Нерідко автор книжки одночасно виступає і її ілюстратором, самостійно творячи багатогранну історію.
Особливості книжок-картинок
– невеликі за обсягом видання, зазвичай не більше 40 сторінок;– переважно великоформатні видання, надруковані на щільному папері, призначеному для тривалого користування;– розраховані на дітей дошкільного та молодшого шкільного віку (4–8 років), хоча не виняток – книжки-картинки для значно дорослішої аудиторії;– жанрова і тематична різноманітність (від книжок-оповідань, книжок-іграшок, книжок-лічилок, білінгв до книжок-картинок без слів);– проста мова, лаконічність викладу, спрощеність ліній і форм;– синергія візуальної та вербальної складових частин.
Більшість книжок-картинок призначені для родинного читання, оскільки передбачають діалог: між читачем і книгою та між дитиною і батьками/педагогами. Батьки, які купують дітям такі книжки, мають усвідомлювати важливість власної участі у «читанні». Книжки-картинки заохочують дитину до активної діяльності, стимулюють уяву, тренують пам'ять, увагу, розвивають лексичний запас. Також вони дозволяють проговорити з дитиною чимало тем – від буденних до проблемних питань, – а отже є надзвичайно помічними й ефективними на різних етапах виховання дитини.
Екскурс в історію
Попередниками книжок-картинок можна вважати букварі, де для легшого запам’ятовування унаочнювали кожну літеру ілюстраціями тварин, людей, предметів. Однією з перших книжок-картинок вважають підручник латинської мови «Світ чуттєвих речей у картинках» (Orbis sensualium pictus) чеського теолога Яна Амоса Коменського, виданий 1658 року в Нюрнберзі.
Цю працю, що стала першим ілюстрованим підручником для дітей, вважають майже революційною як в історії навчальної книги, так і педагогіки. Підручник складався з абетки і 150 реалістичних малюнків, автором яких був сам Коменський. Ілюстративний матеріал педагог вважав такою собі приманкою чи каталізатором, що заохочує й стимулює дітей вчитися, адже навчання має приносити задоволення, а не страждання. Підручник був перекладений багатьма мовами і ще кілька століть у переробленому вигляді використовувався в європейських школах.
У передмові до видання серед основних настанов Коменського, які він дає викладачам щодо користування книгою, знаходимо такі: «Дайте її їм у руки, щоб вони, роздивляючись малюнки, бавилися, як захочуть самі, щоб ці малюнки стали їм добре знайомі, навіть вдома, ще до того, як вони підуть до школи», і далі: «Після того неодноразово запитуйте в них (особливо вже у школі), який предмет зображено на тому чи іншому малюнку і як він називається. Нехай діти не бачать нічого, чого б не могли назвати, і нехай вони не називають нічого, чого б не могли показати».
Першою дитячою книжкою як такою вважають «Маленьку гарненьку кишенькову книжечку» (англ. A Little Pretty Pocket-Book), випущену у 1744 році англійським видавцем Джоном Ньюбері. Книжка містила вірші до кожної з літер алфавіту і була ілюстрована гравюрами. Особливістю цього видання було те, що воно було призначене як для виховання, так і для розваг.
У видавничій царині Ньюбері охрестили «батьком дитячої літератури», оскільки він перший, хто зробив видання дитячих книжок стабільною і прибутковою справою, ставши на довгі роки провідним видавцем дитячих книг. З 1922 року на його честь вручається Медаль Джона Ньюбері – щорічна американська премія за видатний внесок в американську літературу для дітей. Цікаво, що ця нагорода вважається першою дитячою премією у світі.
Започатковану Яном Амосом Коменським традицію створення ілюстрованих освітніх видань продовжила енциклопедична серія «Книжка-картинка для дітей» (нім. Bilderbuch für Kinder) – великий книжковий проект німецького письменника Фрідріха Бертуха, що видавався в Німеччині протягом 1790–1822 років.
Однак більш-менш подібні до сучасної книжки-картинки видання почали з’являтися лише в XIX столітті. З середини XIX століття більшість збірок казок, як Андерсена чи братів Грімм, які до того часу були оформлені дуже просто, вже виходили з численними ілюстраціями. Одним із прототипів книжки-картинки вважають збірку дитячих віршів «Нечупара Петер» (нім. Struwwelpeter, 1845) франкфуртського психіатра і письменника Генріха Гофмана.
Не знайшовши для свого трирічного сина Карла цікавої і веселої ілюстрованої дитячої книжки, Гофман створив власну. У книжці автор пише про дітей, які не слухалися батьків і погано себе поводили, за що були жорстоко покарані. Збірка стала одним з найуспішніших німецьких дитячих видань і була перекладена багатьма мовами.
У середині XIX століття значний вплив на розвиток дитячої ілюстрованої книги мала діяльність британського ілюстратора Рендольфа Кальдекота, представника «золотого віку» англійської дитячої книжки. Його творчість знаменувала становлення сучасної ілюстрованої дитячої книжки. Кальдекот був фактично першим, хто зробив ілюстрації важливою на рівні з текстом частиною книжки. Моріс Сендак, всесвітньовідомий американський дитячий письменник і художник вже наших часів, відзначав, що Кальдекоту вдалося досягти оптимального поєднання малюнка і слова – там, де немає малюнків, говорять слова, а там, де немає слів, говорять малюнки. Саме це поєднання можна вважати «золотим правилом» сучасних книжок-картинок.
У 1938 році була започаткована золота Медаль Кальдекота – щорічна літературна премія США, якою нагороджують авторів за найкращі твори для дітей та підлітків.
Ще один приклад ранньої книжки-картинки – «Казка про Кролика Пітера» (англ. The Tale of Peter Rabbit) – одна з найвідоміших і найуспішніших книжок англійської дитячої письменниці і художниці Беатрікс Поттер, яку вона вперше самостійно опублікувала у 1901 році. У дитинстві Поттер мала багато тварин, серед яких були не лише кролики, а й навіть кажани і рептилії, яких вона детально досліджувала і змальовувала. Ще до того, як почати малювати дитячі книжки, Беатрікс всерйоз задумувалася над професією міколога, через що їй часто доводилося робити малюнки грибів та лишайників. Однак дитячі мрії і фантазії так і не відпустили жінку, яка стала однією з найвідоміших у світі дитячих письменниць.
До речі, у 2006 році на екрани вийшла автобіографічна драма про життя і творчість Беатрікс Поттер з Рене Зеллвегер у головній ролі. У стрічці якраз оповідається про те, як книжка письменниці, яку не одноразово відхиляли інші видавці, все ж у 1902 році знайшла свого видавця, яким на довгі роки стало лондонське видавництво «Frederick Warne & Co».
Особливої популярності книжки-картинки почали набувати у другій половині минулого століття. В контексті цього екскурсу в історію розвитку книжки-картинки не можна не згадати американського дитячого письменника й ілюстратора Моріса Сендака, з чиїм ім’ям пов’язане виокремлення книжки-картинки в сучасній для нас формі. Сендака вважають засновником цього формату.
Міжнародне визнання Сендак отримав після виходу у 1963 році його авторської книжки «Там, де водяться диковиська», яку сьогодні називають класикою американською сучасної літератури для дітей. Саме цю книжку у 2016 році Барак Обама і Мішель Обама публічно прочитали дітям з нагоди святкування католицького Великодня.
«Там, де водяться диковиська» – це історія про хлопчика, якого мама за його нечемну поведінку відправила до ліжка без вечері, і про те, яка «дикунська» пригода в країні диковиськ з цього вийшла: «І король усіх диковиськ лишився сам-один і раптом йому захотілося туди, де б хтось любив його більше як нікого».
З цікавого
Світову тенденцію на книжки такого формату засвідчує минулорічний лауреат Нобелівської премії з літератури Боб Ділан, чиї тексти пісень проілюстровані відомими художниками і видані як книжки-картинки.
Так, у 2008 році, через 34 роки з моменту виходу 13-го студійного альбому музиканта «Planet Waves», друкованого вигляду набула одна з найвідоміших його пісень – «Forever Young» («Навіки молодий»). Візуальний ряд до книжки створив ілюстратор Пол Роджерс, висловивши таким чином власне бачення історії про хлопчика, який пішов за своєю мрією. Так, ілюстрації стали ще одним способом осмислення вже відомої музичної композиції.
Післямова
На щастя, завдяки ініціативності небайдужих людей, книжка-картинка вже кілька років досить комфортно почувається і на полицях українських книгарень. Тож про найкращі українські книжки-картинки – вже незабаром!
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно