Вірш дня. Юлія Стахівська
22.09.2016
«Вірш дня» - постійна рубрика у «Блогах Старого Лева». Тут – поезії з ще неопублікованих збірок та вірші, які вже встигли набути популярності. Зіркові автори та нові імена. Болючі теми та легка романтика. Те, що чіпляє. Те, що зробить ваш день. Слідкуйте за оновленнями!
***
Кожен може бачити, як з дна власних облич
підіймаються постраждалі.
Замулені субмарини батьків з мідіями очей,
іржавими бровами деталей.
Берегова лінія – сон – межа піни й каміння
снується по скелях й зривається вниз
раптово... й до непристойності рівно.
І дійсність тоді набирає ознак закритості
оранжерейної зали,
де можна ліану страждання ростить
на втіху в старій порцеляні.
Де устями рук, як зап’ястями рік,
ступають розкішного смутку пави
і уміх себе видає, мов лук,
стрілою лукавою.
Юлія Стахівська
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно