«Вірш дня» - постійна рубрика у «Блогах Старого Лева». Тут – поезії з ще неопублікованих збірок та вірші, які вже встигли набути популярності. Зіркові автори та нові імена. Болючі теми та легка романтика. Те, що чіпляє. Те, що зробить ваш день. Слідкуйте за оновленнями!

 ***

Ти пам’ятаєш, як ми сиділи серед піску, розтріпані, без жодного імені?

Як два подорожники на двох ранах – лагідні й обережні.

Розглядали тіла одне одного, але були настільки приємно засліплені,

що не могли роздивитись, хто з нас яка піщинка на узбережжі.

Я би хотів забрати з собою той прекрасний берег, ті аромати,

вирвати з м’ясом, з усім сакральним, зі слідами на піску, які лишили ангели,

повністю викрасти пам’ять, так, як грабіжник змушений відрізати

палець знепритомнілого, коли не може зняти кільце із товстої фаланги.

Свобода – це можливість за секунду розростатися в крону дерева.

Це не грати, але знати, що в кожному – правильна кількість карт.

Це коли ми умиротворені та безболісні, як би ти спину мені не дерла.

Це коли я дивлюсь тобі в очі, але бачу любов так глибоко, що й у кістках.

Павло Коробчук