Вірш дня. Олена Герасим'юк
17.03.2015
«Вірш дня» - постійна рубрика у «Блогах Старого Лева». Тут – поезії з ще неопублікованих збірок та вірші, які вже встигли набути популярності. Зіркові автори та нові імена. Болючі теми та легка романтика. Те, що чіпляє. Те, що зробить ваш день. Слідкуйте за оновленнями!
***
Зоря щойнайперша стає коли сходить дим
ранковий густий, ніби ниті у полотні
розходяться, зірвані з тіла, скинуті геть.
І зійде роса і легко траву перейде
і зникне ніби любов бо настане день -
то не зоря стає
то приходить смерть
Бачить: лежать, лежать тіла на землі
Знає: чекає на всіх бо не всі живі
Буде: нитка із променів мов тятива
Ти не маєш руки - ось тобі рука
В тебе нема голови - ось тобі голова
Ти не матимеш долі - ось тобі знову
Шиє зоря, пальці проколює - так
в темряві лісу серце проколить вояк
не об шипшину не об ялину ні
відпливає любов від губ твоїх - берегів
латає військо зоря - і вона - надія
доки останній не відійшов від землі
Олена Герасим'юк
Фото - Ходирєв Віталій
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно