Вірш дня. Лесь Белей
23.09.2016
«Вірш дня» - постійна рубрика у «Блогах Старого Лева». Тут – поезії з ще неопублікованих збірок та вірші, які вже встигли набути популярності. Зіркові автори та нові імена. Болючі теми та легка романтика. Те, що чіпляє. Те, що зробить ваш день. Слідкуйте за оновленнями!
***
ще ніколи небо не було таким прозорим,
щоб міський астроном міг порахувати зорі,
не збиваючись з ліку
нічні прибиральники змітають каштанове листя,
загорнувшись у цигарковий дим
у такі вечори вони любили сидіти над річкою і
вдивлятися у місяць,
що відбився від води,
ніби тенісний м’яч
«тоді ми ділили літо на двох, ніби
яблуко, яке треба з’їсти, бо воно от-от згниє», –
каже один
«тоді я просто тікав від себе з нею», –
відказує інший,
знічев’я
ще ніколи небо не було таким прозорим
ще ніколи кров не була такою холодною
ще ніколи десь далеко
вона не віддавалася третьому з таким щемом
Лесь Белей, із поетичної збірки «Книга про ліс»
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно