Вірш дня. Катерина Калитко
28.07.2016
«Вірш дня» - постійна рубрика у «Блогах Старого Лева». Тут – поезії з ще неопублікованих збірок та вірші, які вже встигли набути популярності. Зіркові автори та нові імена. Болючі теми та легка романтика. Те, що чіпляє. Те, що зробить ваш день. Слідкуйте за оновленнями!
***
хтось лишився тобі на безпечнім березі чи
ще побачиш колись і чи дотягнешся до
теплих вуст пам’ятаєш твій хліб на пітьмі учинено
і свіча пастухів дрижить у пошуках дому
крізь адвенту густу смолу рушаєш убрід
засвітивши на вітрі святі імена свої
хай живуть хай сміються фортеця в них на горі
хай гойднуться простору рвані сліпі краї
їх сховавши
снігам немає куди
нам упасти шляхи обрубано ніч безсила
ти підстрибуєш і губами хапаєш дим
як далекі слова от і поговорили
там оаза тепла3 межи лопаток його
тут росте в межируччі тремка тривога тотемна
край землі посипаний сіллю довго не гоїться
і ранкові медузи конфорок спливають із темряви.
Катерина Калитко, із поетичної збірки «Катівня. Виноградник. Дім»
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно