Вірш дня. Ірина Старовойт
20.07.2016
«Вірш дня» - постійна рубрика у «Блогах Старого Лева». Тут – поезії з ще неопублікованих збірок та вірші, які вже встигли набути популярності. Зіркові автори та нові імена. Болючі теми та легка романтика. Те, що чіпляє. Те, що зробить ваш день. Слідкуйте за оновленнями!
***
Коли раптом тобі перестануть писати листи
і дзвонити не стануть, і стало гірчитиме в роті,
тоді другів і друзів в далеких світах відпусти,
опрости ситуацію, все відклади на потім.
Коли раптом тобі перестануть читати з душі,
дарувати дерева і сипати зорі в долоні,
тоді вийди до парку і голубам хліба вкриши,
і без подиху дихай на те, що в тобі холоне.
Коли раптом тобі перестануть казати: "Бувай",
а зникатимуть так… без пояснень, без жодного слова,
тоді значить вже час, все продай і борги позвертай,
і – відай – утікай, бо ще трохи – і світ тебе зловить.
Ірина Старовойт, із поетичної збірки «Гронінгенський рукопис»
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно