T&P

Часто письменники пишуть про те, що бачили на власні очі, а прототипами головних героїв стають самі. А чи знали Ви, що дехто з «ідолів» світової літератури був шпигуном?

Ця людина подарувала світові відомого розвідника, який став героєм серії книг та низки екранізацій – Джеймса Бонда. Але і сама доля Яна Флемінга, автора «бондіани», була пов’язана із розвідкою. Спершу, у 1933 році, Флемінг працював репортером над однією зі справ про шпіонаж у Москві. Згодом, напередодні Другої світової війни, став помічником голови морської контррозвідки. Флемінг став незамінною частиною розвідки: вів перемови з іншими спецслужбами, готував секретні документи тощо. Вороги називали його одним із найвизначніших новаторів німецької розвідки. І саме цей досвід став основою історій про таємного агента 007.

Один із найвідоміших англійських письменників часів королеви Єлизавети Крістофер Мерлоу («Доктор Фауст», «Едуард ІІ») ще у студентські роки потоваришував із племінником засновника англійської розвідки. Його любов до таємниць та авантюр швидко забезпечила місце у рядах таємних агентів. Зрештою, усе подальше життя Мерлоу розривався між літературою та службою під прикриттям. Письменник був «членом» угрупування католиків, які готували замах на життя королеви. Ймовірно, саме ця таємна операція стала причиною смерті письменника.

Даніель Дефо теж був шпигуном. У період, коли влада в Англії постійно змінювалась і велась боротьба за престол між партіями Торі та Віги, Дефо потрапив у в’язницю за політичну журналістику. Звідти його викупив один із членів партії Торі. Письменник був впроваджений у церковне товариство та парламент, де саботував дії прошотландських політиків. Врешті, за участі Дефо Шотландія та Англія об’єдналися.  Окрім того, його шпигунський досвід сприятливо вплинув на письменницьку кар’єру.

Вільям Сомерсет Моем під час Першої світової війни служив медиком у рядах Червоного Хреста, і саме у той час вирішив стати шпигуном. Влаштуватись у розвідку йому допоміг спокійний характер і письменницька діяльність, яка стала і легендою Моема.  Автор повинен був слідкувати за діями російської влади та намагатися стримати вихід країни із війни, вів перемовини із високопосадовцями. Проте, виконати місію так і не вдалось. Через 10 років Моем завершив книгу про британську розвідку. Але з 31 оповідання були опубліковані лише 17, усі інші не пропустила цензура через секретну інформацію, яка ніби містилася у творах.

Сестра Грема Гріна стала ініціатором приходу його у розвідку.  Любов до подорожей і жага пригод стали у нагоді. Грін побував у Мексиці, Швеції, Ліберії.  Недомовки, чутки, а також наголошення на аполітичній творчості письменника часто ставили Гріна у незручні ситуації.  Врешті, літературні мотиви та справжня шпигунська робота, які не мали нічого спільного, давали змогу письменникові не розкрити себе і вберегтися від біди.