Війна на сході України ще триває. Проте вже чимало написано поезії, романів, репортажів про ці гарячі та свіжі події. Я не маю на меті розповісти тут про найкращі чи найзнаковіші книжки, а лише поділитися тими, які прочитала нещодавно і які мене торкнули, змусили відчути трагічність війни, переживати за юних фронтовиків, зрештою, бодай через текст хоч трішки наблизитися до реальності, якби парадоксально це не звучало. Тож тут зібрала декілька нехудожніх видань, а також поезію.

Видавництво Старого Лева, 2015. – 128 ст.

Важлива книжка в силу своєї унікальності. Адже це перший капелан, який опублікував свої роздуми, спостереження та духовні переживання, перебуваючи майже постійно зі солдатами та молодими офіцерами на фронті (більше, ніж за півтора роки він побував зі служінням під Слов'янськом, Краматорськом, у Пісках, Дебальцевому, під Маріуполем. А загалом капеланом служить вже 10 років). І його досвід на лінії вогню не обмежується виключно служінням Літургії та сповіддю. Як він сам неодноразово наголошує, його місія – бути поруч фізично і молитовно, а також бути другом кожному військовому. Тексти о.Андрія важливі також тим, що писалися не для публікації; це вже згодом стало очевидно, що їх можна видати, а отже вони щирі та відверті, позбавлені пафосу та награності.

Для тих, хто не читав цієї книжки, скажу, що вона не має нічого спільного з квазірелігійною літературою наївних текстів чи малозрозумілою церковною лексикою. Автор здобував філософську, богословську та політологічну освіту в США, Італії та в Україні. І філософсько-богословських роздумів, термінології у книжці вдосталь, тому читання не даватиметься легко тим, для кого ці сфери є чужими. Зрештою, роздуми капелана й не зорієнтовані на легке та безтурботне читання вже бодай через серйозну тематику.

Одна з дуже важливих думок в книжці для мене: у цій війні, на відміну від ворога, сповненого ненависті, українськими вояками керує любов.

На сторінках «Соняхів…» містяться також світлини старших лейтенантів та капітанів, які загинули в зоні АТО – юні, усміхнені та красиві. І це справляє ще більший ефект під час читання.

«Коли хлопці під час обстрілу брались за зброю, ставав поруч із ними, озброївшись молитвою за кожного зокрема... вдячний за те, що Господь дозволив мені там бути».

«Волонтери. Мобілізація добра». Упорядник Ірена Карпа

Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2015. – 256 ст.

Після Майдану більшість волонтерів продовжили свою діяльність, допомагаючи українській армії. І невідомо, якою була б зараз ситуація без їхньої величезної підтримки. У цьому збірнику головними героями кожної розповіді є волонтери. Кожна історія неповторна, майже дивовижна, але усі вони розповідають про добро, яке здатні творити прості люди, навіть на інвалідному візку. Не раз у книжці проскакує думка, що людям зі сторони завжди легко виправдовувати свою байдужість стосовно волонтерів, мовляв, останні мають сприятливі умови та вдосталь часу на благодійність.

Добровільно мобілізовані для благих справ, ці люди не бояться втратити роботу, недосипають та недоїдають, але їхні внутрішні акумулятори наче живляться тими вчинками: допомогою пораненим у госпіталі, пакуванням харчів, одягу тощо для відправлення в зону АТО, збором коштів чи бодай ліпленням вареників.

Тут і про справжність порядних галицьких волонтерів від Гаськи Шиян, і онтологічні виміри доброчинності від Катерини Бабкіної, і нереально реальна історія від Андрія Любки, і про госпітальні будні від Галини Вдовиченко, і про друзів-волонтерів Ірени Карпи, і про багато іншого. І саме конкретність цих історій, розповіді про окремих дивовижних простих українців підсвідомо залазять у мозок і змушують власну совість прокинутися.

«Правдиве життя, сповнене недомовок, протиріч та загадок, є цікавішим, непередбачливішим за будь-яку вигадку, йому затісно навіть у рамках роману». (Галина Вдовиченко. Госпіталь. Розвантажувальні дні.)

Любов Якимчук «Абрикоси Донбасу»

Видавництво Старого Лева, 2015. – 192 ст.

Поетеса народилася у Луганську, згодом навчалася у Донецьку та Києві, тому-то її вірші такі справжні і тому такі болючі. Вона не романтизує Донбас і шахтарів, але сповнена поваги та гордості за деяких з них.

Її поезія складна для читання і нелегка для розуміння – не лише через тематику, але сама канва збірки якась трагічно-жива. Тут немає місця гучним епітетам та яскравим метафорам, тут порівняння викарбувані у серці, тут рима болюча і тужлива. Синхронізація із текстами відбувається на рівні емоцій, на рівні сліз та крові.

Вірші не приносять естетичного спокою та солодкого задоволення. Але одночасно вони стрункі та зовнішньо привабливі. Мазохістське упивання біллю та горем.

(Місто-роба)    

Сунь-дзи «Мистецтво війни»

Переклад: Лесняк Сергій. Видавництво Старого Лева, 2015. – 112 с.

Це один із найдревніших китайських трактатів про війну. Додаю його до вище перелічених книг, оскільки в ньому вся мудрість і вся логіка війни. Ба більше, його тези застосовуються по сьогодні у сферах бізнесу, менеджменту та інших, де передбачається конкурент.

Власне, «Мистецтво війни» – це не лише вперше перекладений українською трактат Сунь-дзи, але й чіткий і лаконічний коментар до нього, адаптований до невійськових сфер. Автор коментаря прояснює та унаочнює на прикладах сучасних корпорацій Apple, Toyota та інших деякі тонкощі стратегії та тактики ведення змагань із супротивником. Трактат слугує своєрідним лекалом, яке можна прикладати до різних сучасних сфер діяльності.

Тож кожен віднаходить у тексті глибокі мудрі поради стосовно методів протистояння. І цей досвід безцінний також у контексті нашої війни з Росією. Власне через події на Донбасі трактат стає ще більш зрозумілим та прийнятним. Хоча декотрі поради щодо ведення бою є застарілими в силу нових військових методів та можливостей, проте філософські стратегічні засади ведення війни безцінні.

Цікаво, що трактат використовують під час військового навчання в армії США, зокрема військово-морські сили. У багатьох країнах Східної Азії книга була частиною екзаменаційної програми для військовослужбовців. А багато сучасних японських компаній вимагають від своїх керівників її прочитання. Популярним «Мистецтво війни» є і серед юристів та спортсменів.

«Непереможність криється в самому собі; можливість перемоги залежить від ворога»