Малюки-тодлери – що з ними читати?
Варламова Ірина
07.11.2016
Хто такі тодлери? Цим словом (todler, англ. – дитина, що починає ходити) позначають вік дитини, коли вона не тільки починає самостійно ходити, а й їсти, вдягатися, рахувати до десяти. Тодлери вже можуть мати друзів, відвідувати садочок та користуватися гаджетами, а ще люблять поговорити про все на світі :) Тобто вашому малюку-тодлеру може вже й за три, а може ще й два от тільки виповнилося. Головне – рівень розвитку та опановані навички.
Звичайно ж, це визначення не претендує на новизну у педіатрії, а складений молодою мамою список вмінь лише дозволить чітко уявити, що перш ніж сідати за читання з тодлером, слід усвідомити, що це може бути непростим завданням. Власне, цей текст я написала тому, що складність в організації читання з дітками цього періоду розвитку таки існує. І її можна порівняти хіба що з переломним моментом у так званому «перехідному періоді», коли читання часто взагалі відкидається як щось «недоросле», нецікаве та з безлічі інших, відомих тільки дітям причин.
Невтішні спостереження
Поради по організації читань з тодлерами я назбирала з власного досвіду спілкування з племінником та зі спостережень за його друзяками та подругами, що часто залишаються у нього вдома гратися. Вони разом ходять до садочка і перше, що хочеться відзначити, – вони там зовсім не читають. Бо немає для цього умов – ні шафок, ні книг, врешті ні часу та ні сил у вихователів, бо садок удвічі переповнений дітьми. Згадую слова завідувачки: «Якщо раніше ми чогось їх вчили, і програми розробляли, кожен рік вдосконалюючи, то сьогодні я дівчатам говорю: любі мої, дивіться, щоб їхні голови цілі були».
І сміх, і сльози. Бо на одну тендітну виховательку часом виходить і 39 дітей під нагляд. То ж ситуацію потрібно корегувати власними можливостями. Можна, звісно, керуючись батьківською солідарністю, закупити книжок-картинок у садок. Проте краще від того не стане нікому, принаймні поки є таке навантаження на педагогів. То ж більш адекватним розвитком подій може бути індивідуальні читання з вашою дитиною, або домашні читання групками. Групу можуть скласти діти ваших друзів.
Nuria Feijoo
На вас чекатиме відповідна винагорода
Для батьків викроювання часу для читання з дітьми може бути досить важким – і це м’яко кажучи. Та поспішу заспокоїти тим, що це заняття може вигідно замінити вам і омріяний відпочинок, і веселу розвагу – залежно від того, яка реакція та тип поведінки будуть притаманні вашій дитині.
Отже, мої поради:
1. Не примушуйте дитину читати.
2. Будьте поруч. Навіть якщо ваші син чи донька знають деякі літери, знаходити і озвучувати їх самостійно їм не сподобається.
3. Читання, наприклад, перед сном, має стати для вас завданням обов’язковим до виконання. Якщо малеча звикла слухати на ніч – читайте. Хай це буде місією дня, азартною грою чи довгим випробуванням щоб не заснути самому – ви маєте дійти до кінця :)
Довіра – рушій прогресу. Тримайте цю довіру міцно. Хоче дитина засинати під казку – нехай, це чудові терапевтичні вправи, адже після рухливого, емоційного дня дитя заспокоюється і занурюється у світ улюблених історій.
4. Відповідайте на запитання. Навіть якщо ви не знаєте, чому Колобок говорить, якщо він з тіста... Поясніть цю цікавинку, «мабуть, тісто балакуче». У такому віці діти більше потребують простої відповіді, аніж абсолютно правильної. Ну і, звісно, простенька відповідь краще за байдуже «не знаю».
Дізнаючись щось цікаве дітлахи звикатимуть до того, що книга є чимось більшим, аніж текст із картинками.
5. Фантазуйте та не перебивайте. Буває, манюня зупиняє вас несподіваним «ні, там не так було!» або «ні, не треба, щоб Колобка з’їли!». Нехай вас це не збиває з пантелику, підкоріться або запропонуйте закінчити історію маляті. А наприкінці читань обов’язково розкажіть, як все склалося насправді. Наприклад: «У тебе чудова, захоплююча казка вийшла, а в книжечці було ось так...» або «Уявляєш, ти вигадав свою казку, бо тут у книжці зовсім інша кінцівка, а знаєш у чому різниця?».
Marie-Eve Tremblay
По-дитячому – найцікавіше
У діток своєрідне бачення добра і зла, і часто буває, що фінал сюжетної лінії якоїсь історії не сходиться з тим, до чого привели дитину враження від почутого. І це непогано. Подорослішавши, колись дитина перечитає цю історію ще раз, зрозуміє по-новому. А читаючи улюблені казки вже у дорослому віці відкриє і найглибшу мораль і мотивацію.
До речі, зараз у мережі студенти, мами та просто читачі проводять флешмоб з перечитування улюблених казок та пошуку у них моралі для дорослих. (#улюбленіказки, #мотивація, #мораль).
Знайомство дітей з книжками завжди дає позитивний результат. Важливо не втрачати момент зацікавленості і поступово досягати сприйняття дитиною книги як незвичайного друга, який вміє зближати, розважати, вчити і дивувати; як особливого об’єкта пізнання, що дарує знайомства і переосмислення тисячі інших об’єктів, явищ, відносин.
Сподіваюсь, що після прочитання цього тексту у батьків з’являться додаткові мотиви та сили для продовження знайомства малюків з книгами або ж для сміливого і дуже потрібного старту!
Щасливого плавання в океані книг!
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно