БуквоМама: Найдивакуватіша дитяча книжка
Читацький марафон БуквоМама
23.08.2016
Христина Содомора
Літо ще триває, а разом із ним триває і наш читацький марафон БуквоМама. У серпні ми продовжуємо читати дитячі бестселери. І сьогодні поговоримо про дуже дивну, ні, найдивнішу книгу взагалі... І це не якесь там інтриганство, щоб заманити вас прочитати мій відгук. Я просто насправді не знаходжу інших слів, якими описати «Лоранґу».
ХТО -
Барбру Ліндґрен (нар. 1937) — популярна шведська дитяча письменниця. Її прізвище таки має відношення до іншої відомої дитячої письменниці: Барбру Ліндґрен отримала видавничу премію Астрід Ліндґрен (1973 рік) та премію пам’яті Астрід Ліндґрен (2014 рік). Також вона отримала міжнародну Премію імені Г. К. Андерсена 2004 року за тривалий внесок у дитячу літературу. Її твори перекладено багатьма мовами світу.
ПРО ЩО -
Скажу вам правду, що цю книжку я прочитала на пару тижнів раніше, аніж би мала в рамках цього марафону. Бо коли видавництво Жупанського її надіслало, я не могла стриматися. Друга проблема теж особистого характеру – я не написала відгук одразу, по «гарячих слідах» так би мовити, бо книжка настільки неординарна, дивна і взагалі нестандартна, що я ще довго ходила в такому собі шоковому роздумуванні про неї. Певно й через те не могла засісти і впорядкувати свої думки письмово. Але менше з тим.
Про що ж врешті ця дивна книжка? «Мене щоразу шокують ці химерні небилиці. Ні Лоранґа, ні Масарин, ні Д’Артаньян не кажуть жодного розумного слова, але без них я не уявляю свого життя», – так писала про цю книжку Астрід Ліндґрен. І такий короткий відгук насправді є найповнішим відображенням суті.
Можливо, коли я коротко спробую описати вам героїв, а ви спробуйте зрозуміти бодай частинку дивакуватості...
Лоранґа – це «надзвичайно хороший тато, бо йому байдужки до всього на світі». Він ходить в своєму улюбленому халаті, завжди слухає на повню гучність попсу, бо «від чогось іншого у нього зводить живіт».
Масарин – це син Лоранґи, який жере багато булочок, читає комікси, не ходить до школи, тобто загалом нічим не займається і тиняється без діла.
Д’Артаньян – батько Лоранґи, живе неподалік у дровітні, бо боїться мікробів. Часто у нього трапляються провали в пам’яті і він забуває, хто він. Тобто він може бути і сантехніком, і лісорубом, – та ким завгодно.
Дідусь Д’Артаньяна – дуже старий, тому живе на верхівці сосни в лісі і може лише кувати як зозуля.
Не важко помітити, що зібралася виключно чоловіча компанія. Тут жодних жінок, жодних правил, жодного порядку і чистоти. Не хочу вдаватися до гендерних роздумувань, але якось логічно такі висновки напрошуються.
А ще на їхньому подвір'ї на купі сміття живе, тобто здебільшого лежить, жирафа, яка «дере хропака, запхнувши голову в іржаву бляшанку з-під консервів», і в якої іноді бувають періоди поїдання ліжок. А ще є басейн, який утворився в гаражі без даху. Згодом з'являється величезне стадо тигрів, які поселяються у хліві. Вони зжирають багато сосисок щодня. Ще є хлів і курник з рудими і жовтими совами. Згодом герої знайомляться зі злодієм, який стає їхнім другом...
І це я ще не всі дивацтва перелічую. Навмисне припиняю цей перелік, бо він нічого доброго вам не скаже. Бо вся суть у читанні – у поступовому зануренні в цей диво-дикий соціум, у всю повноту його абсурдності і безглуздості.
Тут навіть дивно починати говорити про якісь повчально-морально-виховні моменти. Це не та книжка і не той випадок. І я навіть не знаю, коли в українській дитячій літературі щось подібне з'явиться. Це історія-розвага, історія-фантазія, історія-байдики, історія-свобода. Я насправді лише шукаю чи навіть вгадую якийсь відповідник, щоб пояснити, про що ця книжка.
ЯК -
Дивно, незвично, дуже дивно, чудернацько, смішно, весело, безтурботно, розгардіяшно..... І врешті ти ловиш себе на думці, що історія перестає бути дивною, що ти вже підсів і тобі вже цікаво читати в такому ритмі і в такому стилі. Згодом і сам починаєш вифантазовувати якісь варіації вчинків та подій. Тобто власна фантазія отримала соковиту концентровану порцію поживи і вже сама готова продукувати дивні дива…
КОМУ -
Всім, хто не боїться нестандартного, чудернацького і трошки (та ні, зовсім) божевільного способу думання, висловлювання, вчинків і взагалі стилю життя. Всім правильним і обмеженим у своїй правоті я таку книжку би не рекомендувала, бо просто не оцінять польоту божевільності.
ЦИТАТИ -
«Смачну їжу я готую лише для себе, коли сам збираюся її їсти. Тоді мене від неї за вуха не відтягнеш!» С.29
«І, як звичайно, Лоранґа відчував радість. Адже йому майже завжди було радісно, бо нікуди не треба було йти на роботу, щоб гайнувати час». С.91
«Не дам! Знаєте чого?.. Бо в ній є цибуля, я зроду не їв такої препоганої шоколадки! Просто гидота!.. Радійте, що ви її не їли». С.87.
ПОДЯКА -
Щиро вдячна за приємну співпрацю видавництву Жупанського і за те, що нарешті божевільний Лоранґа промовив українською. Видання дуже приємне і дуже класно оформлене.
АНОНС -
Завершуватиме літо і дитячу бестселерну тему Марічка Удуд із враженнями про «Диво» американської письменниці Р.Дж.Паласіо. Не перемикайте :)
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно