БуквоМама: Доставка взуття чи доставка щастя?
Читацький марафон БуквоМама
07.09.2016
Христина Содомора
Тоні Шей. Доставка щастя. Шлях до прибутку, задоволення і мрії / [пер. з англ. Анатолій Саган]. - Л.: Видавництво Старого Лева, 2016. - 288 с.
Знаєте, чим вересень подібний до січня? Тим, що це також традиційний місяць для нових звершень, для початків. І саме читання історій про успіх інших людей наповнює і нас самих якоюсь дозою мотивації та натхнення. Можливо саме й тому ми підсвідомо вирішили присвятити вересень читанню книг про мотивацію, успіх і щастя. І сьогодні поговоримо про одну із таких яскравих і сильних за своєю дією книг.
ХТО -
Тоні Шей родом із Тайваню, але народився вже в Іллінойсі, коли батьки переїхали у США. Вивчав комп'ютерні науки в Гарвардському університеті. Один із засновників першого онлайн-магазину взуття Zappos.com. Тоні Шей є активним користувачем Twitter і був визнаний впливовою персоною у питанні, як керівники можуть використовувати Twitter для вибудовування відносин з клієнтами, партнерами і співробітниками.
ПРО ЩО -
Найперше хочу попередити, що початок цієї книги, а то й навіть її третина може видатись вам або нудною, або не тим, на що ви чекали – чи то в силу власної інтерпретації назви книжки, чи в силу стандартних очікувань від мотиваційної літератури. Адже перших 100 сторінок – це історія автора, його фінансових успіхів і невдач, його професійних трамплінів тощо. І час від часу в мене поставало запитання, чи варто настільки детально вдаватися в історію Тоні і його компаній, чому так багато про нього, і врешті — де тут про анонсоване щастя?
Лише згодом, ближче до завершення книжки, зрозуміла необхідність всієї історії. Вона подається для того, щоб збагнути одну з підставових істин, про яку йтиметься наприкінці книжки. Що задоволення базових потреб людини (за пірамідою потреб Маслова - це їжа, сон та матеріальне забезпечення) чи компанії (фінансова основа) – це нормально і природно. Але це лише підніжжя гори. Якщо, звісно, ви збираєтеся підкорити цю вершину, а не лежати, як лінивий пес біля неї, насолоджуючись або заздрячи іншим, які її підкорюють. Ну це вже мої лірично-художні відступи...
Читаючи першу частину книжки про фінансове сходження Тоні Шея, як я умовно назвала, мені пригадалася книжка-біографія Стіва Джобса. У ній були наведені результати соціологічних досліджень, які показують: гроші не визначають щастя людини, тобто визначають, але лише до певноï суми, яка дозволяє забезпечити людину всіма її матеріальними бажаннями, а далі прибуток вже не здатен змінити, тобто збільшити рівень щастя людини.
Повертаємось до Тоні Шея. Побачивши, скільки зусиль, часу і ресурсів він з командою витратили, щоб збудувати компанію Zappos.com, яка спеціалізується на інтернет-продажах взуття і аксесуарів, можна й серйозно сприйняти те, про що він говоритиме далі і до кінця книжки. А говорить він про корпоративну культуру, тобто про цінності, про засоби їхнього дотримання, про їхнє формування, і, врешті, про втілення. «Ваша культура – це і є ваш бренд». С.178. Не без конкретних прикладів працівників компанії, не без цікавих історій. Тобто чуємо не порожні гучні слова, а бачимо яскраві живі ілюстрації життя компанії.
Також читаючи про команду однодумців Тоні, яка зародилася ще в Гарварді, я згадувала свої студентські роки, які без участі у студентському самоврядуванні були б не такими яскравими. А все тому, що ми підсвідомо діяли за принципами, про які говорить Тоні. Ми будували міжособистісні стосунки, всі найграндіозніші ідеї народжувались під час приватних посиденьок. Ми працювали як сім'я і робили те, від чого отримували кайф. Зрештою, ми й назвали свою команду «Res Familiae», що з латини перекладається як «Справа родинна». І це був наш бренд, наш стиль життя, наша родина. Зрештою, цей бренд ще й досі існує.
Дуже важливою (принаймні для мене) є власне друга частина книжки про корпоративну культуру. Протягом 10 років я перебувала у середовищі УКУ (у даному випадку вважаю за доцільне говорити не про анонімний університет) і розумію, що має на увазі Тоні і чому це критично важливо – будувати стосунки між людьми в компанії, зважати на всі деталі, дбати про імідж, стиль, зрештою, знати свою місію. І я розумію, що для людей, які не мають такого досвіду ні на особистому, ні, тим паче, на корпоративному рівні, слова цієї книжки будуть виглядати лише красивими декораціями, пустими і нереальними формулами. Це аналогічно, коли людина не вірить в існування некорумпованих установ, бо вона ніколи не мала нагоди такі побачити. Тобто це особисті проблеми, про що мені тут хочеться говорити якнайменше, але не згадати про це я теж не могла.
Отож, досвід компанії Zappos – це зразковий досвід роботи з клієнтами, це зразок тімбілдінгу та шляху до щастя компанії через відчуття особистого щастя клієнтів, працівників, постачальників. І насправді доставка взуття – це лише один із способів, як доставляти людям щастя. Ось так і варто розуміти назву книжки.
ЯК -
Спершу нудно і довго, потім цікаво і насичено. Хоча можливо підприємцям перша частина книжки й буде більш цікавою, аніж мені, звичайному покупцеві.
Різноманітно – історії працівників, засновників і партнерів компанії, копії електронних листів чи дописів у блогах. Тобто текст проілюстрований практичними речами.
А ще ця книга надихає та мотивує. Приклад Zappos.com справді створює приємне враження і показує всю силу добрих вчинків, людської любові та взаємодопомоги, тобто як «досягати меншим більшого».
КОМУ -
Найперше всім роботодавцям, незалежно від виду діяльності. Способи, як вибудовувати стосунки всередині і ззовні компанії тут дуже цінні і дієві.
Також я б хотіла вірити, що ця книжка зможе переконати всіх меркантильних, обмежених чи радше зациклених виключно на фінансовому збагаченні осіб, що потрібно ставити вищі цілі, що гроші не принесуть щастя у довготерміновій перспективі, чи, точніше кажучи, – лише гроші не принесуть щастя.
Усім, хто прагне досягти більшого у своєму житті, незалежно від того, чи це керівник, чи підлеглий.
ЦИТАТИ -
«Ми стаємо експертами, виконуючи свою справу». С.204
«Дослідження щастя показують, що є на світі речі, які роблять нас щасливими, хоча й не сприймаються нами як засіб досягнення щастя». С.270
«Врешті-решт, як ростиме компанія Zappos, якщо не ростиме ïï персонал?» С.192
«Також я радив би раз і назавжди забути про «розширення кола знайомств» у традиційному бізнесовому значенні, а натомість будувати численні та міцні дружні стосунки, де власне дружба і була б винагородою». С.100
ПОДЯКА -
«Видавництву Старого Лева» за хороший переклад, дуже милу обкладинку і класну верстку – зі всіма шрифтами й іншими технічними дрібничками, що вершать загальне приємне враження від видання. За те, що почали орієнтуватися на такого штибу книги, які надихають не лише працювати, а й жити і відчувати радість життя. І що власне всі ті книги орієнтовані на інтеграцію життя у роботу, на їхній невіддільності. І за те, що «Видавництво Старого Лева», принаймні так мені виглядає, живе тими принципами і активно їх поширює.
АНОНС -
Марічка Удуд наступної середи розповість про книгу Еріка Берна з назвою-інтригою «Ігри, у які грають люди», що вийшла у видавництві «Клубі сімейного дозвілля».
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно