Богдана Романцова, Читомо 

Коли писалася це рецензія, прогнозувала, що у нової книжки-картинки Аґрафки є всі підстави претендувати на перемогу не тільки у всеукраїнських конкурсах, а й на «Bologna Ragazzi Award». Надто багатьох вона торкає за живе. Особливо тих 120 тисяч дітей, які постраждали від російсько-української війни. Діти загиблих мирних жителів, героїв Небесної сотні, воїнів АТО, переселенців… За допомогою яскравої графіки та зрозумілого сюжету Романа Романишин і Андрій Лесів пояснюють дітям світу, що таке війна і чим вона небезпечна. Так виникло Рондо. Місто, яке перемогло війну й перемогло у Болоньї.

Місто. «…Повітря там було чисте і прозоре, ніби зіткане з найтоншого світла. А всі мешканці, незвичайні і дуже тендітні, вирощували квіти, плекали сади і парки, будували химерні будинки, розмовляли з птахами та рослинами, любили співати, малювати, писати вірші. І тішилися тому, що живуть у Рондо», – у цьому уривку, безумовно, будь-яка дитина впізнає рідне місто. Химерні будинки у Львові, сади у Донецьку, парки у Києві – у кожному місті є трохи від Рондо.

Герої.  Близькими для дитини будуть і головні герої – Данко, Фабіян і Зірка – які нібито щойно вистрибнули із кольорового сну.  Схожий на ліхтарик Данко завжди возить із собою товстий атлас зі старовинними гравюрами квітів і дерев. Фабіян – нащадок давнього роду шукачів скарбів, до того ж, він ніколи не знімає срібний медальйон. І, як відомо, лише медальйон і тримає кулькового Фабіяна біля землі. Паперова пташка Зірка пише і малює на власних крилах все, що побачить згори, тому вона так любить подорожувати.

Як стверджують самі автори, вони спеціально не робили персонажів людьми, а досить крихкими істотами, щоб показати: коли приходить війна, ми усі стаємо безпомічними, нас легко зламати.

Але герої не виглядають пласкими, оскільки автори підкреслюють окремі деталі у їхній поведінці та вподобаннях. Так, це не звичні для нас казкові «хлопчик», «дівчинка», «богатир», «красуня», «пташка», «зайчик», однак від того оповідь лише виграє, оскільки не виглядає шаблонною послідовністю подій.

Щодня троє друзів збиралися разом, обговорювали останні новини та розглядали малюнки на крилах Зірки. Вони ходили у кав’ярню за рогом і слухали квіти – звичайне мирне життя.

Війна. Однак одного разу у місто прийшла ВІЙНА. Саме ВІЙНА, не «війна», і навіть не «Війна» — величезні чорні літери перекреслюють темно-фіолетові аркуші. ВІЙНА у Рондо настільки страшна, що риску над «Й» несе цілий гелікоптер. Танки, схожі на величезних злих комарів, руки із порожнечі, що кидають бомби в оранжерею, чорні бур’яни, які ніби проростають крізь папір – ось яка вона. Для цього навіть почасти не потрібно слів, яскравих малюнків Романи Романишин досить, адже дітям часто не потрібні слова, аби розуміти складні речі.

Камінь поцілив у груди Данкові, і на його тілі з’явилися тріщини, іскри влучили у Зірку, і її крила обпалилися, чорна квітка проколола ніжку Фабіяну, і тепер він шкультильгає. «Війна торкнулася кожного», – кажуть автори. «І не лише у Рондо», – думаємо ми.

Однак під час війни завжди є місце справжнім вчинкам, адже насправді не буває дрібних, неважливих зусиль. Тому вночі Данко, рятуючи останні квіти, приїхав до оранжереї, і почав світити на них ліхтариком від ровера. І тихо заспівав гімн міста. Тут сталося диво, диво нетипове для дитячих книжок – квіти також заспівали гімн міста разом із рятівником. Пісня і світло на мить злякали війну, а, коли вона отямилася, Данко вже знав, що робити: треба збудувати величезну машину Світла. Завдяки спільним зусиллям всіх, хто залишився, мешканці Рондо збудували таку машину, і ВІЙНА розчинилася у Світлі. А замість чорних квітів із землі повиростали червоні маки, яких раніше ніхто не бачив.

Жити далі. Якби це була звичайна казка, тут мав би з’явитися якийсь deus ex machina, тобто, чарівник чи хоча б лікар, що відновив би загальну справедливість. Він полагодив би Данкові серце, полікував би ніжку Фабіяна і подарував би Зірці нові крила. Адже вони – герої, що протистояли страшній війні, рятували місто і будували потім нове. Однак це – не звичайна казка, а війна не минає непомітно, навіть у дитячих книжках. Мертві не оживуть, Зірка більше не зможе літати так високо, а Фабіян буде накульгувати на ніжку решту свого життя.

Аналогії. Аналогія «Рондо = Україна» є неуникною, і вона дає надію, особливо тим, хто постраждав через війну. Варто жити далі, і ми побудуємо нову оранжерею зі співочими квітами.

Не можна не помітити стилістичної схожості, як історії, так й ілюстрацій «Війни, що змінила Рондо» Романи Романишин і Андрія Лесева та «Трьох оповідок» Умберто Еко й Евдженіо Кармі. Однак, якщо у Еко бомби не спрацьовують, і люди саджають у них квіти, то в українському варіанті, бомби все ж вибухають, і квіти виростають на місці вибухів. У нашої країни складніша поточна історія, можливо, тому навіть дитячі книжки складніші.

Вік. Однак варто зазначити, що книжка розрахована на досить вузьке коло читачів: від 7 до 12 років. Для підлітка «Війна, що змінила Рондо» може видатися надто лінійною, а зовсім маленькі діти її просто не зрозуміють.

Прочитавши історію про Рондо, дитина зрозуміє, що війна завжди десь триває, не буває далекої чи чужої війни, адже вона не має ні меж, ні серця. Однак це не значить, що війну не можна подолати. Нам просто потрібно трохи світла та спільних зусиль.

Читати:

тим, хто не знає, як говорити з дітьми про війну.

тим, хто знає, як говорити про війну, однак боїться цього.

тим, хто шанує колажі.

шанувальникам творчості Аґрафки.

Не читати:

тим, кого «війна не стосується».

охочим до певного віку вберегти дітей від будь-якого зла у світі.

тим, хто не любить «некласичні» казки без хеппі-енду.

тим, хто з підозрою ставиться до сучасного графічного мистецтва.