Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.
wishlist
Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.

Таємниці Пітера Пена, або Як Джеймс Баррі випередив нейропсихологію
Random
Британська нейропсихолог Розалінда Рідлі  провела низку досліджень казки про Пітера Пена, написаної шотландським письменником Джеймсом Баррі у 1902 році. Як виявилось, автор випередив вчених у розумінні особливостей людських спогадів, сну і сновидінь, а також свідомості ледь не на сторіччя.
 
 
Баррі, як і багато авторів до нього, черпав натхнення у реальному житті. Так, на стику мистецтва і науки, з’явилися казка «Діти води» Шарля Кінґслі – як відповідь на теорію еволюції Дарвіна, «Аліса в країні див» Льюїса Керролла – як грайливе сприйняття математики і логіки. Також, вважає Рідлі, і творець Пітера Пена вклав у свій твір власний науковий досвід. Хоча деякі речі, про які писав Баррі, були науково обґрунтованими лише через десятиліття. «Я думаю, що багато чого з цього походить від досвіду спостереження за людьми, тваринами і самим собою», – пише нейропсихолог. 
 
«Пані Дарлінг вперше дізналася про Пітера, коли наводила лад у думках своїх дітлахів. Це гарна традиція кожної доброї матері – уночі, коли діти поснуть, порядкувати у їхніх голівках і складати там усе як слід аж до наступного ранку, розкладати по поличках стоси вражень, що назбируються за цілий день. Якби ви, діти, могли у той час не спати (хоча це, звичайно, неможливо), то застали би свою маму за цим заняттям, і вам було б надзвичайно цікаво поспостерігати за нею. Ви помітили б, що ця робота дуже схожа на прибирання у шафі з шухлядками. Ви, певно, побачили б свою маму на колінах: як вона потішно милується якоюсь новою знахідкою і дивується, де це в світі можна було таке відшукати, відкриває для себе щось приємне і не дуже, притуляє кожну дрібничку до щоки, так, ніби це пухнасте кошенятко, а потім поспішно прибирає її з очей. І ось, коли ви прокидаєтеся вранці, весь ваш непослух, усі примхи і образи, з якими ви засинали, уже лежать у вашій голівці, охайно поскладані на самому дні, а зверху, напохваті, відсвіжені й провітрені, красуються найкращі ваші думки і наміри, готові зараз же стати вам у пригоді», – йдеться на початку історії «Пітер Пен і Венді».
Рідлі говорить, що цей фрагмент досить точно описує роль сну у формуванні спогадів. Дослідження головного мозку показали, як у фазі повільного сну відбувається обмін сигналами між гіпоталамусом і відділом кори головного мозку, що відповідає за довгострокову пам'ять. Тобто найважливіші спогади, отримані за день, під час сну закріплюються в пам'яті. Мозок з'єднує наші нові спогади зі спогадами минулих подій, утворюючи послідовну історію життя. Так само у творі Баррі місіс Дарлінг складає «непослух, примхи і образи» своїх дітей на дно їхньої свідомості, мозок притупляє неприємні відчуття і поганий досвід. Це дозволяє нам забути неприємні спогади і рухатися далі.
 
 
Перед читачами письменник відкриває Небувалію – неймовірний світ, куди діти можуть потрапити лише в уяві, і найкраще це робити крізь межу між сном і реальністю. «Коли у нього цілий день бавитися зі стільцями і скатертиною, то в цьому немає нічого захопливого – ви його навіть не помічаєте, – але за дві хвилини до сну цей острів стає реальністю. Ось для чого існують нічні світильники». Стан, коли людина бачить яскраві зображення і сюжети за кілька хвилин до занурення в сон, називають гіпногагічними галюцинаціями, що спричинені імпульсами у тих у відділах мозку, які відповідають за візуальні процеси. 
 
Іншим питанням, що піднімає Рідлі у дослідженні зв`язку казки з нейропсихологію, є відмінність тварин і людей. Часто гнучкість, винахідливість та здатність адаптуватися вважають виключно людськими рисами. Баррі ж у своєму творі знайомить читачів з Соломоном – вороном із гострим розумом. Коли Пітер просить птахів допомогти з будівництвом корабля, Соломон одразу пропонує зробити гніздо водонепроникним, обробивши стіни його брудом. Для інших птахів таке рішення є дикістю. В одному з недавніх досліджень Оксфордського університету, наприклад, виявили, що новокаледонський ворон може зігнути шматок дроту в гак, щоб добути їжу з важкодоступних місць. Баррі знову випередив свій час, уявляючи подібність здібностей людей та тварин.
 
 
Ще один момент, про який згадує Баррі, – сонний параліч, – коли людина прокинулась, свідомість активна, а тіло ще спить. Сам Баррі страждав від сонного паралічу і скаржився на тяжкість у грудях в такі моменти. «Нічого страшного не вчувалося в повітрі, тільки просування вперед сповільнилося і ускладнилося – так, ніби їм чинила опір якась невидима ворожа сила. Інколи доводилось навіть зависати в повітрі, аж поки Пітер не накинувся на цю силу з кулаками».
 
Нагадаємо, що Пітер Пен – хлопчик, який не дорослішає. Його свідомість теж не дорослішає, а сприйняття світу та емоції є дитячими. Тому відчуття страху у нього майже не проявляється, його життя – лише пригода. «Щоби боятися, потрібно розуміти альтернативи того, що відбувається. Пітер міг бути щасливим – це проста емоція, – але страх майбутнього вимагає більш складного усвідомлення», – пояснює Рідлі.
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage