Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.
wishlist
Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.

Така рідна Італія
Random
Володимир Чернишенко, Буквоїд
 
Анджела Нанетті. Мій дідусь був черешнею. / пер. А. Маслюх, іл. А. Стефурак. ВСЛ. – 2014.
 
«Видавництво Старого Лева» завжди тішить українських читачів перекладами першокласних дитячих книжок. Цього разу ближчою до нас стала Італія в особі однієї з найвідоміших італійських письменниць Анджели Нанетті. Її книжка, яка привертає увагу вже навіть назвою, зібрала на Батьківщині цілий оберемок національних премій. І не даремно. Захоплива і щемлива історія однієї італійської родини захоплює і не відпускає, а італійський антураж здається таким знайомим, що часом дивуєшся, як це у нас з італійцями так багато спільного.
 
Оповідає історію про «дідуся, який був черешнею» маленький хлопчик Тоніно. Він описує своє життя, знайомлячи читача з мамою, яка головним чином і тягне на собі виховання нащадка, татом, який постійно на роботі, а ще з повним комплектом дідусів та бабусь: міських та сільських. Протиставлення робучого села і розманіженого міста – таке затерте в українській літературі – тут виявляється досить органічним і ненав’язливим. А далі в оповіді тривалістю в кілька років одна за одну чіпляються історії. Від першої сторінки до останньої багато що змінюється. Тоніно іде в школу, сільська бабуся помирає, а дідусь стає для хлопчика найкращим другом.
 
 
Попри неквапливу оповідь у формі спогадів, роман просто порскає великими і малими подіями. Наприклад, боротьба проти відчуження прабатьківської землі через забудову, у іншого автора стала б основою для окремого повноцінного твору. Тут же це лише штрих до масштабніших подій і засіб для створення психологічних портретів героїв. Та ж історія і зі шкільними непорозуміннями через неординарну поведінку дідуся (до речі, сама авторка у минулому – вчителька). Чи з охолодженням стосунків батьків і їхнім розлученням.
 
Теми, якими оперує авторка, численні й багатоманітні. Іноді аж дивуєшся, як вони вмістилися у такому загалом невеликому за обсягом творі. Особливо вирізняється, втім, тема смерті, описана детально, але водночас без зайвого акцентування. Починаючи від звичного для села різання птиці й закінчуючи смертю бабусі – жодного разу авторка не сфальшивила. Коли надходить час, бабуся ріже курей, яких сама викохала, бо така природа цього світу. І так само природно і тихо відходить сама, лишаючи, щоправда, замість себе… гуску. Черешня, посаджена дідусем у день народження єдиної доньки – хлопчикової мами – має ім’я і є не менш важливим членом родини, аніж будь-хто інший. Зрештою, вона починає уособлювати для хлопчика втраченого діда, адже всяка людина жива, доки про неї бережуть пам’ять. Мало яка книжка здатна навчити цьому читача-дитину.
 
 
Але не варто думати, що роман Нанетті промовляє лише до дітей.  Упродовж усієї оповіді авторка апелює до «дорослої» системи цінностей. Можна сказати навіть – деконструює її. Бо ж і в романі і в житті буває, що речі, які здаються дорослим неважливими і зайвими, а дітям – життєво важливими, виявляються рятівними і для тих, і для інших. Закрути життя, болісні розлуки і втрати, компроміси з самим собою виснажують, а врешті виводять людину до витоків, до тієї малої «внутрішньої дитини», якої радять слухатися знаючі психологи.
 
Українською роман «Мій дідусь був черешнею» переклав Андрій Маслюх, а ілюстрації та самобутню обкладинку до нього створила Анастасія Стефурак. До речі, завдяки такому оформленню та кольоровим малюнками, українське видання сприймається на межі книжки для читання й такого популярного нині концепт-буку. Хай там як, але тримати книгу в руках збіса приємно.
«Мій дідусь був черешнею» - книжка для всіх, кому одного разу виповнилося дев’ять років, і не важливо, як давно.
 
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage