Що ховається «За львівськими брамами»
Власенко Наталя
13.05.2017
Є книги, які неодмінно мають потрапити до рук, які чекають на тебе. Ці книги тобі близькі, ніби ти особисто знайомий з автором. Саме такі стосунки склались у мене з альбомом «За львівськими брамами». Як одеський гід, я часто проводжу екскурсії містом, а також одеськими двориками та під’їздами; я захоплююсь архітектурою, старими сходами, візерунками воріт, фресками та барельєфами. Тому книга Анастасії Іванової, Євгенія Бондаренка та Євгена Савченка стала мені дуже близькою та зрозумілою.
Фото: Наталя Власенко, Станіслав Кінка.
«За львівськими брамами» – книга про любов до міста, естетику, архітектуру. Чільне місце, звісно, тут посідають під’їзди будинків та старовинні сходи, які розповідають свою власну історію.
«Блукаючи чужими будинками, я відшукувала релікти вже минулої епохи. Уявляла, якими були килими, що колись встеляли сходинки, як сяяли вітражі, від яких сьогодні залишилось лише кілька кольорових скелець, якого кольору могли бути стіни до першого радянського ремонту».
Як часто ми кудись поспішаємо, живемо у режимі робота-дім, дім-справи, й часто оминаємо оком красу, яка нас оточує, не помічаємо маскаронів на фасадах, візерунків на балконах та еркерах.
А варто лише пригальмувати й стати трохи уважнішим до деталей. Для мене Львів (хоч я бувала тут десятки разів й часто повертаюсь знов) завжди був такою собі чарівною скарбничкою, яку вже ніби не раз тримав у руках, але щоразу відкриваєш нові грані. Моя власна традиція – приїжджати до міста й блукати віддаленими від туристичного центру вуличками, зазирати у відчинені двері старих будинків й знімкувати сходи, вікна, деталі.
Мене вразила перша фраза у передмові до книги: «Моє маніакальне захоплення львівськими під’їздами почалося з одного будинку на вулиці Котляревського, коли я, випадково піднявшись сходами, побачила на стелі чудовий сецесійний розпис: небо, ластівки в обрамленні червоних маків... Тоді я гостро відчула, що місто ще багато від мене приховує, і почала шукати…». Випадковості невипадкові? Моє знайомство та захоплення львівськими під’їздами почалось з будинку зі схожим розписом, але на вулиці Нечуя-Левицького, 17. Чудово пам’ятаю вересень 2015 року, коли у місті традиційно проводились Дні європейської спадщини, і темою власне була сецесія. Одна з екскурсій, до якої я приєдналась, проходила по старих будинках. Так розпочалась моя любов до вивчення того, що ховається за львівськими брамами.
Автори книги (а точніше – книги-альбому) описали 50, на їхню думку, найбільш цікавих будівель міста. Всі ці будинки споруджені у різний час та в різних стилях. Ілюстраціями виступили фото Анастасії Іванової, історичні дослідження проводив Євгеній Бондаренко, текстовий допис – від Євгена Савченка. Альбом показує читачам приховану красу міста, розповідає більше про львів’ян, допомагає віднайти зв’язок між людьми, що будували той Львів, який всі знають та люблять, та його теперішніми мешканцями.
«...я почала ставитись до побаченого як до наглядної ілюстрації історії Львова за останнє століття. Бо ж, мине іще сотня років, і тих будинків або не буде взагалі, або ж їх приведуть до ладу, відновлять вітражі і килими повернуть. А те, що є сьогодні, залишиться лише на фото».
У книзі ви не знайдете точних адрес, «хоча уважний читач легко віднайде усі фотографовані будівлі альбому, мандруючи львівськими вулицями». Ця книга буде приємним подарунком усім, хто любить Львів: не лише його мешканцям, а й допитливим мандрівникам, поціновувачам естетики та старовинної архітектури.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно