Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.
wishlist
Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.

Кравцова Оксана
«Літня книжка»: 22 історії про літо Софії
Random
Якось наприкінці квітня, коли весна вирішила спробувати, як-то воно бути зимою, я йшла з роботи додому. Навколо дощило, було вітряно. Я ж пригортала до себе «Літню книжку». Кутаючись щільніше у плащ, подумала: «Як добре, що це видання має зігрівальну назву. Так відрадніше». А ще згадала, що головні герої, які ховаються між сторінок, доволі часто боролися з примхами погоди. Підтримуючи себе спогадами про прочитане, причимчикувала додому. І розповім про тих, що завжди житимуть у найтеплішу пору року біля моря, адже їхню історію на 160 сторінках зафіксувала фінська письменниця Туве Янссон.
 
Є небезпідставна підозра, що завдяки 22 історіям Янссон зберегла пам’ять про власне дитинство. Адже маленькою дівчинкою разом із родиною по півроку жила в рибальській хатинці на маленькім острівці в Фінській затоці Балтійського моря. Без тих дитячих вражень, як пізніше стверджувала жінка, не почала би писати.
 
Перш ніж перейти до розгляду повісті, варто зазначити, що опублікувало її «Видавництво Старого Лева». До цього часу усі знали Туве Янссон як авторку, що пише дітям, а тут книга для дорослих. Що ж ховається за обкладинкою? Давайте уявляти картинку. Літня пора. Море. Посеред нього – острівець. Піщаний берег. Бачимо на ньому дівчинку, її тата й бабусю. Варто сказати, що головною буде Софія – маленька шукачка пригод, котра рано втратила маму, опирається в житті лише на батька та його стареньку матір. Саме остання – її порадниця, провідник у світ нового, трохи вигаданого, котра й сама переживає друге дитинство, звертає увагу на радості, які були фоновими в плинності буття. Деколи здається, що Туве Янссон показує нам мудру не по роках дівчинку й доволі дитячу бабусю. Оскільки книга нагадує радше щоденник споглядача, який щодня спостерігав за цим сімейством, пишучи міні-звіти, то ділитимусь враженнями, вихоплюючи фрагменти, що найбільше вгризлися в пам’ять.
 
 
«Ранішнє купання». Увечері лив дощ. Проте вже зранку тепло. Надворі хазяйнує липень – найкраща пора для купання. Під час нього бабуся з онукою говорять про технологію пірнання, чудовість дня й навіть... про смерть.
 
«Місячне сяйво». Ніч, мами поруч немає, зате є темрява. Дівчинка вглядається в неї. На вулиці холодно. У кімнаті палає піч. Добре фантазувати, лежачи в теплому ліжку.
 
«Зачарований ліс». Дерева, кущі, трави, об’єднані клаптиком землі, на якому ростуть. Сформовані під впливом штормів. Від них віє містикою. Старенька з Софією декорують ліс скелетами тварин і птахів, що виносить море. Химерно, проте чому б і ні?
 
«Ґелґа». Рання весна. Прокинутися раненько, щоб послухати гагарок. Пояснення смерті птаха нещасливим коханням не сприймається Софією. Діти люблять правду, а не драматичну вигадку.
 
«Вероніка». На острові з’являється ляклива Вероніка. Порада бабусі: малювати страхи на папері. Своєрідна терапія для дитини, яка «належить до тих, хто принаймні раз у житті робить щось бездоганно».
 
«Сад». Де ж ще говорити про янголів, Бога, диявола, рай, пекло, як не в красивому саду? І де ще вчити «вірусним» пісенькам, які запам’ятовуються назавжди, як не тут?
 
«Гра у венецію». Бабусин Палац Дожів – для підтримання віри дівчинки в присутність матері.
 
«Штиль». Де межа свободи? Чи може бабуся палити при онуці? Хтось засуджуватиме поведінку обох, але «коли все в житті добре, це ж страх як нудно».
 
«Кіт». Софія любить кота Маппе. Але «що більше когось любиш, то байдужішим той стає», що ж робити? Дівчинка каже «далі любити», причому «більше і ще більше!» Можливо, має рацію?
 
«Ґрот». Розмови про Бога, що «живе в кисетці».
 
«Дорога». Шлях до першої бухти, що проклав бульдозер через острів, – руйнація чи благодать? «Це ніби кара Божа на Гоморру…».
 
«На купала». Ще один гість – печальний Еріксон, що не втратив «веселості й притомності духу», який здійснює мрії острів’ян, бо є люди, що «мріють турбуватися про когось усе життя».
 
«Намет». Як-то воно перебувати в наметі? Колись бабуся жила на повну силу, але не пригадує відчуттів, «бо вже здавна так повелося, що про якісь дражливі моменти в житті не говорилося, аби не ятрити собі душу».
 
«Сусід». Знайомство з сусідами з «Вілли на острові чайок». Стало відомо, що «дівчинку треба навчити гарного поводження в гостях», бо «вона не вміє спілкуватися з тими людьми, які їй не надто подобаються».
 
«Халат». Батьків халат стає слухачем проблем у перехідний період, має свій запах, який «дуже важливий, він нагадує про все, що було прожито, зберігає пам’ять і є бастіоном надійності». 
 
«Велика пластикова кишка». Рослинність островів унікальна. Її треба збагачувати, а інколи й рятувати. Літування перетворюється в пригоду, бо зелені насадження в небезпеці. Чи впорається з цим сім’я?
 
«Корабель негідників». Дівчинка бажає поплавати на яхті. Як пояснити, що то не для юної особи? Бабуся фантазує.
 
«Візит». Вернер, шеррі, бесіди про табу й згубний вплив родичів на вибір людини.
 
«Хробаки та інші». Софія стає науковцем. Вона стверджує: «Ненавиджу всіх, хто повільно помирає! Ненавиджу всіх, кого несила врятувати». І в неї є причини так мислити.
 
«Софіїн шторм». Інколи й шторм може бути на замовлення.
 
«Небезпечний день». Яке місце займають забобони в дитячому житті? Усе тут.
 
«У серпні». Коли закінчується літо, пора збиратися додому. Але серця належать морю.
 
Ця книга має свій настрій, острівну та мариністичну романтику, мудрість. Щоб дізнатися більше – варто взятися за читання.
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage