Катерина Холод, Друг читача

Нам не вистачає історій про котів. Таких пухнастих і сміливих, тендітних і грайливих. Історій про котів з яскравою індивідуальністю, які змінюють людські долі і майбутнє планети. Повість Галини Вдовиченко «36 і 6 котів» – саме про таких котів, що здатні якщо не врятувати світ, то принаймні змінити життя двох людей.

Почалася ця історія в той звичайний день, коли підвальні коти раптово втратили приміщення. Зміна дверей у багатоповерховому будинку обернулася для угрупування котів трагедією. Так, вони опинилися на вулиці. 36 котів пухнастих і не дуже пухнастих, майже чистих чи брудних. Кожен особливий, кожен хоче знайти свій теплий куточок, де буде і молоко, і шматок смачної ковбаси. Але де ж він є, той куточок?

Ініціативу по рятуванню друзів на себе взяв одноокий кіт Кутузов. Він поклав надію на пані Крепову, поважну тітоньку «в окулярах і строкатому халаті», яка жила в цьому ж будинку. Кіт чомусь вирішив, що саме володарка однокімнатної квартири має прихистити котяче товариство. Тому, попри сумніви інших котів щодо шляхетності пані Крепової, він завів з нею улесливу розмову. Бо «якщо вас, хавчики, не пригощали, це ще не значить, що та людина є недобра». Кіт Кутузов запевнив Крепову, що боротьба зі щурами – це святий обов’язок кожного з тридцяти шести котів: «На одну ніч! Тільки сьоні! Поки дощ, поки щури десь поблизу зачаїлися. Перечекаємо негоду і – бувайте, добродійко! Не згадуйте лихим словом!»

Виступ Кутузова настільки вразив господиню, що вона заслухалася і впустила котів. Чомусь вирішила, що їх буде декілька. Але не так сталося, як гадалося. Замість одного-двох котів в оселю пані Крепової зайшли: Голота, Хук і Джек, Бубуляк, Кутузов, Баронеса, Хавчик, Ковбасюра, Сордель, Шкуряк, Шпондермен, Іветта, Лізетта, Мюзетта, Жанетта, Жоржетта, Кларетта, Пушинка, Хвастуля, Вертун, Брейкер, Робокоп, Степко, Сплюх, Чистюх, Мурчик, Нявчик, Бровчик та інші харизматичні котячі особистості. Тридцять шість котів у маленькій квартирі!

Це те, про що пані не могла мріяти вранці. Красива Баронеса – кішка-сфінкс стала тим, що примирило господиню з новими мешканцями. «Привіт! Із вами Коментатор-Чорний кіт. І зараз ми вам покажемо, де тридцять шість і шість котів отаборяться цієї дощової ночі. Котяче товариство матиме дах над головою завдяки – кому б ви думали? Баронесі! Так, так, завдяки Баронесі».

Пані Крепова захопилася цією чудовою кішкою і звикла до думки, що її квартира окупована іншими пухнастими створіннями. Психологічний ефект спрацював. Але для другого мешканця квартири, племінника Стаса, котяча присутність спочатку виявилася дилемою. «Кототовариство» займало чимало площу та й поводило себе небездоганно. Та харизма – дійсно страшна сила, і в цьому згодом впевнився не лише скептичний Стас, але й відвідувачі його маленької кав’ярні. Історія про знедолених тваринок перетворилася на блискучий тріумф. Котяче вар’єте здатне звеселити кожного, хто дійде до останньої сторінки цієї «вусато-хвостатої історії».