Книжка тижня: «Зубр шукає гніздо»
07.11.2016
Читання дітям уголос – захопливе, потрібне, корисне й незамінне, але навіть батьки, які це розуміють, не завжди знають або ж мають час вигадувати, що саме читати. Щоби якось заради цій біді, ми у межах проекту Читаймо дітям уголос! вирішили створити особливу рубрику рекомендацій Книжка тижня, у якій щовівторка розповідатимемо про ті книжки, які, на нашу думку, чудово пасуватимуть для читання дітям, дітьми та разом із дітьми. Першою героїнею цієї рубрики стає книжка-картинка «Зубр шукає гніздо», яку вигадала, намалювала та написала Оксана Була.
Для когось зима — можливість цілими днями кататися на санчатах і гратися у сніжки, для когось — просто три місяці, протягом яких потрібно тепліше одягатися, а для когось, як от для зубра з книжки-картинки «Зубр шукає гніздо», — нагода спробувати щось новеньке. Річ у тім, що взимку зубр звик блукати у снігах в пошуках їжі. Він навіть не підозрював, що можна спокійно собі дрімати в барлозі, коли надворі мороз. Допоки одного дня не зустрів ведмедя, який саме готувався заснути…
Ліза Гречанюк
«Зубр шукає гніздо» гріє моє серце не лише осінніми кольорами, а насамперед тим, що вона найбільше з усіх українських книжок наблизилася до формату книжки-картинки. Ми вже, здається, незліченну кількість разів писали на Букмолі чому та чим нас закохали у себе пікчербуки (або книжки-картинки), тож не розводитимуся далі про це (та закликаю вас розвідати букмольні статті, рецензії і дражнилки). Малюнки і текст у “Зубрі” розповідають спільну історію – не дві паралельні чи й навіть окремі, як це часто буває в ілюстрованих книжках. І щоб отримати якнайбільше насолоди від “Зубра” потрібно “читати” і слова, і картинки, і лавірувати між ними, можливо, часом забігаючи наперед або повертаючись назад до розглядання попередньої ілюстрації.
Чи не єдиним недоліком, який я вбачаю у книжці, є те, що малюнки значно майстерніші за текст: не дуже вдало сформульовані речення чи зайві слова є завеликою розкішшю у книжці-картинці, де кількість слів украй обмежена і геть не велика. Втім харизматичні персонажі (у моїх читацьких очах зубр уже ввійшов до канону з кротами Тараса Прохаська та Мар’яни Прохасько) та цікавий відкритий фінал компенсують дрібніші вади книжки. Дуже сподіваюся, що зубр віл бі бек.
Богдан Тушевський
Книжка «Зубр шукає гніздо» мене дуже здивувала, бо зовсім не схожа на Українські книжки-картинки, які я бачив раніше. Перше, про що я подумав, коли побачив її — треба знайти оригінал. Але коли з’ясувалось, що це і є оригінал, що ілюстрації та текст належать Оксані Була, стало дуже приємно, що в Україні почали з’являтися якісні дитячі книжки. Коли гортаєш книжку, одразу вічуваєш симпатію до головного героя. І хоча в нього на обличчі лише два оченяти-цяточки, його міміка дуже насичена та багатозначна.
Я одразу ж захотів прочитати книжку вголос і автоматично запам’ятовував для себе цікаві моменти, які можна смішно обіграти. Єдине, що мені не сподобалося – як виглядає текст. Майже в усіх хороших книжка-картинках текст є частиною ілюстрацій або ж гармонійно поєднується з ними. А тут він наче зайвий елемент. Проте, навіть не зважаючі на цей недолік, можу сміливо радити цю книжку для читання дітям.
Ірина Комаренець
Як на мене, «Зубр шукає гніздо» Оксани Була – одна з найвдаліших книжок-картинок українською для читання вголос. У ній мало тексту, зворушливі та вишукані малюнки, а головне – розповідь чудово пасує до ілюстрацій і навпаки; вони фактично невіддільні. Читаючи книжку, я насолоджувалася прекрасним почуттям гумору Оксани як художниці, дотепністю, з якою вона використовує контраст між лаконічним текстом і промовистими емоційними малюнками. Мій улюблений момент у книжці: “зубр знайшов вільне гніздо високо на дереві. Але воно йому не підійшло”. Що тут особливого? Грізна обурена сова та розгублений, захоплений зненацька зубр! Розгорніть книжку – і ви зрозумієте, наскільки це кумедно.
Вероніка Моргун
Дуже милі, теплі ілюстрації. Мені сподобалося, як зображено зубра — його хутро настільки реальне! Складається враження, що, якщо потерти сторінку, ти погладиш справжнього зубра. Спочатку кінець історії здався трохи змазаним, незакінченим — але, прочитавши ще раз, зрозуміла, що саме такий кінець залишає простір для фантазії та обговорення разом із дитиною. Особливо сподобались смішні ілюстрації про спроби незаконного заселення зубра у помешкання інших звірів та вираз обличчя сірої мишки.
Міра Київська
Зізнаюся, я не очікувала, що книжка Оксани Була «Зубр шукає гніздо» стане для мене ковтком настільки свіжого повітря. Ось вона! Нарешті, справжня книжка-картинка з простим і водночас цікавим сюжетом, дотепним і несподіваним фіналом, красивими ілюстраціями, надзвичайно харизматичними героями (дуже сподіваюся зустріти зубра і в наступних книжках про туконі) та дрібкою іронії, яка дітям потрібна не менше, ніж дорослим.
Коли читаєш «Зубра», одразу ж пригадуєш Олівера Джефферса, Мію Нільсон та інших найулюбленіших дитячих авторів сучасності, адже уже з перших сторінок закохуєшся в мову — у гармонійне поєднання візуального та вербального наративів, вишукані контрасти, лакуни та деталі, які розривають лінійність історії і роблять її значно об’ємнішою, ніж здається на перший погляд.
«Зубр шукає гніздо» — це книжка, у якій немає ні зайвого драматизму, ні дидактизму, ні обридлого пафосу «глибоких смислів», на яких так полюбляють наголошувати дорослі. Хоча, звісно ж, глибокі смисли у ній є. І вони мені також страшенно подобаються, бо живуть у самій історії, бо залишають простір для вільної інтерпретації, і, попри те, що лежать на поверхні, є майже непомітними доти, доки не починаєш їх шукати.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно