Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.
wishlist
Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.

Ідеальна дівчача збірка оповідань
Random
 
Хоч я тепер дуже рідко писучий книжкоблоґер, не написати про цю книжку не можу. Прочитала на одному дусі, мій внутрішній усім незадоволений критик щось хотів буркнути про те, що це «оповідання», і «хто їх тепер читає», аж раптом згадала, як дівкою вигрібала антології з полиць і дивилася зміст – шукала оповідання за назвами. Досі пам’ятаю, як вибрала «Плюшку» Мопассана, там було про повію, дуже миле. А критерій один – якщо назва гарна (або якщо в назві – ім’я жіночого персонажа), то це цікаво й імовірно про любов.
 
Але застерігаю: навіть із найпрекраснішими назвами бувають лажі. Так що головним чином довіряйте упорядникам, якщо це антології.
 
Отож, говоритиму я про «Чат для дівчат» (яка розкішна назва!), упорядкували цю книжку з 12 оповіданнями 12 письменниць, імена половини з яких я вперше почула, Валя Вздульська й Оксана Лущевська. Чудесна робота, дівчата.
 
Я не знайду, за що сварити цю книжку. У ній у міру всього: є розмови про стосунки з батьками й іншими членами родини, є переживання через зовнішність, є розбиті серця, складні долі й розкішна іронія, є про любов (аякже!), дружбу й дивних сучасних підлітків, хе-хе.
 
Найбільше мені імпонує багатоголосся цієї збірки. У дівчат-авторок (зараз я їх перерахую: Аня Хромова, Надія Біла, Галя Ткачук, Валя Вздульська, Таня Стус, Оксана Лущевська, Маша Сердюк, Альона Ярова, Наталка Малетич, Валя Захабура, Наталя Ясіновська, Саша Кочубей) дуже різні стилі й теми. Надія Біла пречудесно зобразила різницю сприйняття молодших підлітків і старших, коли одні ще фекають на сукні й поцілунки, а другі вже мислять із себе спокусниць і труляля. Галя Ткачук уміє писати з блискучою іронією, яку непростимо спойлити. Таня Стус вдало застосовує самоіронію: хто з нас не опинявся в ситуації, коли найбільше зло – це прищ? На носі, лобі, будь-де. Валя Захабура, як на мене, володіє класним почуттям гумору, описуючи підлітків (коли йшлося про Ойку й Лишка, все було не так однозначно, на мою думку). Підлітки в неї страшні, загрозливі, правдиві й водночас це справді динамічно й дотепно описано. І без усякої зверхності, завважу. Наталя Ясіновська була психологічно переконливою, говорячи про дівчачу дружбу й проблему хлопця, який подобається обом. Звісно, дівчата також підіймають і складні теми (сирітство, обмежені фізичні можливості), адже дівчатка – вірите чи ні – цікавляться не лише собою й хлопцями.
 
Я люблю дівчачі книжки. І страшенно тішуся, що вони виходять такими різноплановими, хоч іще й не такими відвертими, як того хотілося б. Може, нинішні дівчата вже не будуть никатися по кутках, читаючи «заборонені» газети, журнали й книжки, як це робила свого часу я.
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage