Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.
wishlist
Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.

Білецька Наталія
Галицькі оповідання по-польськи
Random
Добре там, де нас нема. Чи не так? Так було завжди: в миті нещастя усі тікали кудись подалі, гадаючи, що буде ліпше. Тікали під час війни, тікали під час революції, тікали навіть після розпаду СРСР хоча б до ближньої Польщі. Простим і знедоленим показують український народ наші письменники, але такими ж простими і згорьованими життям у той час були не лише українці. Анджей Стасюк – за правом класик польської сучасної літератури - відкриє читачам життя по той бік кордону, найближчих, «майже» українських земель.
 
Для початку скажу, що ці, на перший погляд, кількасторінкові оповідання не читаються на одному диханні та поверхнево. Сюжет і мова змушують читача заглибитись у текст, іноді повертатися до нього знову і знову.
 
Тло: початок 90-их років, коли усе валиться, і це не лише крах системи правління, інфраструктури, фінансово-ресурсної та соціальної сфер, але й абсолютна руйнація утвердженої свідомості поколінь. А життя при цьому стрімко не покращується. На цьому фоні, чи то пак, навпаки, фоном стає історія кількох поляків, доля яких склалася вкрай по-різному.
 
Спершу здається, що кожна коротка оповідка є окремою, віддаленою від інших. Згодом розумієш, що усі вони поєднані. Але навіть оці найкоротші сукупності речень уже створюють прекрасні образи персонажів, цілу палітру: п’янички, які пропивають за день місячну зарплату, зароблену потом і кров’ю; знедолені жінки, що тягнуть на собі господарську ношу і регулярно отримують стусанів від «коханих»; торговці, що живуть в дорозі, перевозячи і продаючи різноманітні брязкальця і цигарки «Популярні» (відразу перед очима постає сучасний переїзд на кордоні Україна-Польща і купа «обліплених» цигарками жіночок) чи звичні роботяги, які роками гнуть спину, щоб прогодувати сім-десять дітей. І щоб показати увесь це й фарш тем, злободенних і глобальних водночас (алкоголізм, насильство, бідність, плинність часу тощо), не потрібно описувати життя заможних, грати на контрасті. Стасюк і так подає все зрозуміло і, найголовніше, так правдиво, що зачіпає десь там глибоко всередині і ти підсвідомо радієш, що не застав ті часи.
 
А ще на рівні із ідею текстів, а може й вище, стоїть стиль Стасюка: дещо скупий і уривчастий, нашпигований купою «розумних» слівець, і на противагу – короткі речення і прості образи, звичні сюжети. Бо ж коли Стасюк пише про Юзека, тракториста, як про людину вільну, бо міг спати у перевернутому на болоті тракторі, небагато говорити і не засмучуватись через невдачі, то ти віриш, що це і є воля. Мабуть, правдивість творів відчувається і завдяки чудовому перекладу такого ж неперевершеного письменника Тараса Прохаська.

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage