0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Статті

по:
В період з:
"Фелікс Австрія" як ретро-роман
Random

Олександра Будлянська, ВВС Україна

Цього року українська література збагатилася таким новим жанром як ретро-роман. Софія Андрухович написала цікаву розповідь про людей, а полотном взяла Станіславів (Івано-Франківськ), який тоді був у складі бабці Австрії. Ідея роману, без сумніву, новаторська. Книга жива і говорить з читачем, можна сказати, що Софія вдихнула у неї життя.

Сьогодні актуальним вважається все, пов’язане з Майданом, та багато хто забув, що окрім цього важкого тягаря, що впав нам на плечі, ми маємо забуту історію, культуру, масово знищену літературу, несправедливо вбиту інтелігенцію та важку долю. Роман "Фелікс Австрія!" на фоні художньої та документальної літератури про Майдан виглядав як звичайна книжечка з гарною обкладинкою і незрозумілою назвою. Та все не так, як здається на перший погляд.

Насправді авторка показала нам складність проживання в Україні під час розколу, показала людську побутовість, буденність, на що спиралися та у що вірили. Софія до маленької деталі передала тогочасне життя Станіславова. Коли читаєш книгу, тобі пахне смачненькими тогочасними стравами, раптом опиняєшся у 19 сторіччі, у вітальній, яка обставлена під австрійський стиль, ти бачиш навколо себе пишно одягнених дам у віденському стилі та простеньких служниць. Уся ця магія заворожує, затягує і з’їдає тебе повністю. Та крім чарів, бачимо тогочасне ставлення до українців, коли у романі звучать закиди Петрові, що він українець, та його рятує притаманна йому аристократичність, за словами Аделі.

Та між тим, життя та побут тогочасного Станіславова під владою Австро-Угорщини Софія зробила лише фоном, на якому розвиваються стосунки між людьми. Людьми різними за національністю, за менталітетом, за класовим рівнем, за статтю, за віком і, зрештою, за рисами характеру. Роман розпочинається як феєрія тогочасного життя, різноманітність нарядів і страв, багатство архітектури та людських почуттів. Відчувається якась казка у всьому, допоки на головний план не виступають стосунки між Аделею та Стефою, Стефою та Петром, Феліксом і Стефою, між Аделею та Петром, між отцем Йосифом та Стефою, між Феліксом, Петром та Аделею. Тобто усі стосунки, які тільки існують: сестринські, чоловіка та жінки, дружні, служниці і господарки, коханки та заміжнього чоловіка, матері та дитини, батька та доньки.

Сам початок роману – це виступ ілюзіоніста Ернеста Торна, що справді заворожує і повністю вводить у тогочасну атмосферу. Під час читання несвідомо входиш в образ Стефанії – подруги та служниці Аделі. Їхні матерів померли під час Мармулядової пожежі, і батько Аделі, доктор Анґер, забрав Стефу до себе, за що вона дякує йому упродовж всього роману, хоч він вже мертвий. Не вдається зрозуміти нікого із персонажів. Усі прикриті думками Стефанії про них, адже від її імені ведеться розповідь. Це ніби щоденник-сповідь, бо Стефа щиро і хвилююче пише про всі події, вона справедлива і часто картає, обвинувачує себе, нічого не приховуючи.

Аделя - немов оранжерейна квітка, на яку дмухнеш, і вона впаде. Зі слів Стефи, вона слабка, неспроможна навіть свій ноцник (нічний горщик) винести, вдягтися самостійно, вмитися, виконувати якісь хатні справи і так далі. Упродовж роману стає зрозуміло, що важкі стосунки у жінок через Аделю, яка пихата та нестерпна, яка принижує Стефу і не вважає подругою, а лише служницею. Та тільки в кінці роману ми бачимо справжні стосунки жінок. Вони залежні одна від одної. Непорозуміння та упередженість у тому, що вони подруги, але ще й служниця та господарка. Обидві не знали, як поводитися і що робити. Тому, власне, напівмертвий доктор Анґер просить Стефу піти від Аделі, хоч їй це буде важко. Навколо стосунків дівчат розвивається головна ідея роману – показати важкі взаємини ще дітей, потім дівчат, а згодом вже і жінок, показати їхні найгірші риси, передати поведінку і зіпсованість, показати усю складність і заплутаність жіночих стосунків.

Роман закінчується раптово. Аделя, яка не могла мати дітей, завагітніла. Стефа підозрює її у таємному романі з отцем, і навіть наважується привселюдно це оголосити у "найбільше свято в році" - День народження Аделі. Потім вони сваряться і починається пожежа, яка, власне, і є кінцем. Книга видається незакінченою, хочеться знати, що далі відбулося з Аделею і Стефою, як склалися їхні стосунки, чи справді Аделя народить, що буде із Феліксом. Та авторка закрила все завісою таємниці, вона дає нам змогу самим додумати кінець, а, можливо, буде і продовження книги.

Роман є вирваною історією із життя, з усіма щастями і нещастями, із правдою, із щирістю, він охоплює і звичайні, побутові проблеми, і глобальні, як людські стосунки. Це енциклопедія людських взаємин, де почуття, де образи, заплутаність, де думки і переживання – усе показано та роз’яснено.   

 

 

Коментарі
Image CAPTCHA
Введіть символи які зображені на малюнку
Опублікувати