«Цього ранку, в день мого дванадцятиліття, усе й почалося»
06.07.2016
Іра Володько
Коли тобі дванадцять здається, що світ налаштований проти тебе. Майже всі навколо - занудні йолопи, а в голові безлад та незрозумілі емоції. Бурхливими і несподіваними переживаннями розпочинається дорослішання. Саме в такий непростий момент ми знайомимось із Симоною, головною героїнею книги Ульфа Старка «Диваки і зануди».
Ось тільки, окрім емоційної підліткової плутаниці, у неї з’являються додаткові проблеми. Мама впорола дурницю, закохалась, і тепер вони повинні перебиратись в інший кінець міста, щоб жити разом із занудою Інґве. Під час поспішного переїзду десь губиться улюблений собака, загрозливо маячить необхідність походу до нової школи, але найгірше – попереду. Обманувшись незвичним ім’ям та зовнішнім виглядом Симони, вчителька впевнено заявляє на весь клас: «До нас прийшов новий хлопчик».
Можливо, не жив би «хлопчик» в компанії цілковитих диваків, все повернулося б інакше. Одразу ж виправивши недоладну помилку, можна було залишитись дівчинкою Симоною. Та коли твоя мама творча і несподівана, дідусь задоволено грає роль Бога Отця, хочеш чи ні, ти починаєш «дивакувати» й сам. І взагалі: «…якщо казати правду, тобі ніхто не повірить. Щоб повірили – треба брехати».
Умовно розділивши світ на диваків та зануд, Ульф Старк переважно розповідає про диваків. Якщо говорити словами вже згаданого дідуся: «…нормальними та занудами світ аж кишить. З ними, мабуть, трохи легше. Та хай їм чорт, мені вони геть не цікаві!». Диваки ж постійно потрапляють у якісь історії, й тоді доводиться нагадувати навколишнім, що все це не спеціально і що їм за це прикро. Просто вони відкриті до пригод і дозволяють собі помилятися.
Ульф Старк категоричний у своїй прямоті. Герої книги, перш за все, справжнісінькі підлітки, а не зразкові казкові персонажі. Вони дають волю емоціям, гиркають у відповідь дорослим і гамселять кулаками. Вони звертають увагу на зміни свого тіла і бачать відмінності між хлопцями та дівчатами. Часто ще й закохуються і відчувають потребу у фізичній близькості: доторках, обіймах і поцілунках. І це нормально, бо саме так ми отримуємо перші майже дорослі досвіди.
Певно, своєю чесністю і щирістю химерні пригоди Симони дітям сподобаються. Але з книгою варто познайомитись й батькам. Для того, щоб спуститися з висот своїх серйозних дорослих турбот і згадати, якими важливими і складними бувають деякі речі.
Це вже потім про свої підліткові проблеми ми думаємо із поблажливою посмішкою. Та коли тобі дванадцять, здається, що весь світ налаштований проти тебе. І тому так важливо у відповідь на щире «Мені жаль», почути не занудне повчання, а коротке й просте «Усе гаразд».
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно