Читаємо разом. «Казка про Старого Лева»
09.11.2012
Невблаганно наближаються зимові шкільні канікули – ті самі щасливі, святкові два тижні на рік, готуватися до яких починаєш якщо не в лютому, щойно прибравши ялинку з дитячої, то вже точно зібравши малюків до школи чи садочка на початку осені. Учорашній день пролетів в роздумах про те, як же знову зробити цей час насиченим та незабутнім, та, водночас, не схожим на усі попередні різдвяні свята. Непомітно почався вечір, й усі ми зібралися у вітальні для традиційного сімейного читання. Вибір мацьоп впав на видання майже альбомного формату в червоно-помаранчевій палітурці.
При ближчому ознайомленні обкладинка та перша розгортка виявилися аж таким цікавими, що ми витратили не менше 10 хвилин на їх розглядання. «Казка про Старого Лева» Мар’яни Савки - великого й зручного розміру, щоб вистачило на всіх. На матовій обкладинці теплих та глибоких осінніх барв виблискують глянцеві елементи: чашка чаю з цитринкою, з тих, що зігрівають осінніми вечорами, файка, окуляри, горщик з фіалкою на підвіконні, а за вікном – місто. В центрі обкладинки королівсько позирає на нас сам Старий Лев, в затишній маринарці глибокого фіолетового кольору, з благородними сивинами в розкішній гриві й в дивній короні, зубці якої - вежі і бастеї, ратуші та шпилі кам’яниць.
Передовсім ми досхочу намилувались сімейною галереєю славного лев’ячого роду. З її стін-сторінок нам усміхалися найрізноманітніші левові зображення царів та лицарів, королів і кардиналів, шахів, полководців, художників та просто пересічних лев’ячих сімей, з якими щодня вітаєшся в під’їзді. Завдяки прекрасній роботі ілюстратора Володимира Штанко ви не зможете не помітити, що всі вони, від усміхнених левенят до ласкавих левиць й похмурих, статечних левів хоч чимсь, але подібні поміж собою, й кожен з них нехай віддалено – але нагадує Старого Лева, з яким ми продовжуємо своє знайомство на сторінках цієї книги.
А сторінки ведуть нас вуличками міста «Що зветься по-княжому Львів», й постає перед нами очима Старого Лева, що їздить знаменитими, неквапливими й такими музичними трамваями, заходить на чай зі штруделиком до цукерень, на Галицькім ринку купує шпондерок, яйця і шинку, й ховається в одній з кам’яниць, щоби заповнити свою мансарду під самим дахом ароматами львівського сніданку. В мелодійно-поетичнй й доволі бешкетній манері поетка та класична львів’янка Мар’яна Савка оповідає про королівське минуле Старого Лева, що тепер оселився на батьківщині своїх пращурів, в дивовижному й неповторному своєю атмосферою Львові. Разом з головним героєм книги ми пережили справжнісіньку повінь в його затишній мансарді, адже у Львові так часто й густо трапляються дощі. А потім з нетерпінням чекали на вірних друзів Кро (Крокодила) – правителя Нілу, Слона африканського й звісно що – даму Жирафу, з самого таки Амстердаму. Ви можете собі уявити, що за ґвалт зчинився у Львові, коли усі іноземні гості прибули навідати Старого Лева й заходились розшукувати його містом, наштовхуючись у вузьких вуличках і провулках на переляканих туристів, темпераментних львів’ян, репортерів та навіть представників міської влади.
Читання видалося чудовим та радісним, а кожна сторінка завершувалася вибухами реготу до сліз. Втерши ті сльози ми ще довго роздивлялися львівські вулички, парки, площі, вокзал, ресторанчик, мансарду Старого Лева й навіть простору залу для чаювання з велетенським круглим столом в міській Ратуші, після чого не маємо жодних сумнівів, що ця зала там є. «Казка про Старого Лева» одержала титул «Книга року 2011» й увійшла до міжнародного каталогу 250 кращих дитячих книжок «White Ravens-2012» , а також – претендує на щорічну премію «Книга року BBC – 2012». Та найголовніше – ця книга вирішила для нас питання про те, в який же спосіб розважити малюків на зимові свята. А розважимо ми їх, познайомивши з одним із найкрасивіших міст України й розшукуючи його провулками наших нових знайомих та милуючись визначними місцями, яскраво змальованими на сторінках цієї книги. Завершу словами Старого Лева, запитавши: «Скажіть, ви ще й досі не чули про Львів?».
Джерело: Childbrand
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно